Вікна

Недавно піймала себе на думці, що дуже люблю дивитися на вікна будинків. Ввечері, коли вони світяться або не світяться. Ідемо з чоловіком машиною, а він за кермом, я розглядаю вінка. Ходимо ввечері на прогулянку, вже наговорилися, всі теми обсудили і я розглядаю вікна.
Вікна – вони ж як люди. Точніше, вони можуть все розповісти про своїх людей. От є старі будинки – сталінки. Там вузькі високі вікна, такі ж високі стелі, десь ще й дерев‘яні перегородки і через вікна видно проведену по стінах проводку. Такий антураж зроблено і в одеському «Компоті», але ж там антураж, а тут реальне життя. Вікна старі, брудні, немиті, такі ж і фіранки. Ймовірніше за все, там живуть старенькі пенсіонери, діти далеко, приїздять рідко. Старенькі на всьому економлять, бо не вистачає пенсії ні нащо, часто хворіють, влітку можуть вийти у старий зелений-презелений дворик свого сталінського будиночку та й погомоніти з сусідами, подивитися на перехожих. Взимку – рано лягають і рано встають.
А то, буває, ідеш, а будинок – хрущовка. Вікна всі однакові, балкони також і тут – на весь будинок – одне вікно з новеньких склопакетів, балкон також засклений таким же і все навколо сяюче-біле, чисте, дороге. І тюлі нові, білезно-сріблясті і гардини виглядають з викрутасами. Бачиш відразу сучасного бізнесмена з ларьочком або шиномонтажиком маленьким. Розкрутився, зробив ремонт. Машинку прикупив: новеньку KIA або не новий BMW. Чомусь завжди згадується ще як вчилися в школі, всі їли однакові цукерки, аж тут хтось приходить із чеською жуйкою, що пахла кавою. Це було тааак круто! Чомусь, такі вікна хрущовок, одні на весь будинок, нагадують мені чеську жуйку з запахом кави.
Або є ще вікна з кольоровими жалюзі. Такими супер креативними: салатними, кораловими. Мені відразу уявляється зовсім молода пара, він і вона, котрі починають спільний побут, урізноманітнюють свій простір, ввечері на кухні смажать яєчню і мріють як він буде на обкладинці «Форбс», а вона «Vogue”.
Є так небагато вікон, де миготять гірлянди або видно ялинку. Там, мабуть, задають тон діти. Де просто ялинка, там вони ще малі, а де різноманітні гірлянди на вікнах і балконах – підлітки. Вечорами складають лего, більш інтелектуальні – грають монополію, і всі – телефонні комп‘ютерні ігри.
Є вікна, де завжди зашторено. Це люди-інтроверти. Вони люблять бути в собі, свої емоційні переживання не виставляють напоказ. Якщо й зареєстровані в соцмережах, то лише, щоб спостерігати за іншими, а не виставляти своє життя. Часто, взагалі профіль з квіточкою чи пташкою для того, щоб зайти і подивитися на сторінку життя, яке цікавить і все.
Є завжди відкриті, чисті, просторі, такі «душа нараспашку». Завжди здається, що у тому помешканні багато повітря, сміху і щастя. То, такі люди. Як і їх вікна, відкриті до життя. Екстраверти, діляться з усім світом всім, що у них відбувається. Не затримують емоціі у собі, не збирають «емоційне сміття» (образи, злість тощо) в душі, в домі, все розвіють по вітру. Тому, й чисто, легко і радісно.
Якось так… здавалося б – просто вікна. Насправді – це наші душі.
Кожен будинок, як і людина, має свій характер. А кожне вікно – свою душу. Слідкуйте за вікнами своїх душ.

Comments

comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *