Троянда Тюдорів

Повний місяць світив крізь вікна абатства. Вона сиділа і дивилася на місяць. Всі спали: її сестри, її матір, лише їй не спалося. Раніше їй здавалося, що найбільшим випробовуванням у її житті було, коли дофін Франції розірвав із нею заручини, після того, як вони були вже офіційно оголошені і вона приміряла весільне вбрання прислане їй з його країни. Для неї це здавалося таким принизливим, адже потрібно було пережити погляди оточуючих: близьких і далеких. І, хоча її батько король Англії Едуард ІV, пояснив, що за цим всім криються лише політичні мотиви, їй, як зовсім молодій дівчині, це було боляче і видавалося трагедією. Тепер вона просила у місяця сили і мудрості, бо виявилося, що у житті є випробовування важчі і болючіші, аніж розрив заручин і непотрібне весільне вбрання. Сьогодні її мати запропонувала їй вийти заміж за Генріха Тюдора. Більшої нісенітниці вона не уявляла спочатку, тому дійшли до різкої суперечки з матір’ю. Генріха Тюдора звинувачували у зраді і він був у вигнанні. Сам – належав до роду Ланкастерів, символом яких була червона троянда, вона – із роду Йорків і завжди пишалася своєю емблемою – білою трояндою.

Протягом тридцяти років, з 1455-го, Ланкастери вели війну за англійський престол з династією Йорків. Це було тривале, запекле суперництво між династіями, що отримало романтичну назву війни Білої та Червоної Троянд.

Тепер же, перебуваючи у магічних променях повного місяця у абатстві, де вони переховувалися, вона починала дивитися на цю пропозицію під іншим кутом. Все змінилося… так недавно…

Король Едуард ІV помер раптово у самому розквіті сил. Вона втратила батька, котрого любила, з котрим був більший зв’язок і розуміння, ніж з матір’ю. Їй було гірше, ніж доньці будь-якого, звичайного батька. В її горі була тривога не лише за її власне майбутнє, але і за долю династії, за долю країни.

Наступним королем мали проголосити її меншого брата Едуарда. Рідний брат її батька Річард Глостер взявся доставити п’ятнадцятилітнього Едуарда V до Лондона для коронації. Саме цієї людини злякалася її матір, швиденько зібрала дітей – її молодших сестер і брата – і сховалася у Вестмінстерському абатстві. Все навколо готувалося до коронації нового короля. Потім з’явився Глостер зі священиками і попросив, щоб її брат Річард поїхав з ним до Едуарда і був би присутнім на коронації. Вона дуже любила свого молодшого брата Річарда, його енергію, його запал, його розум і ерудованість. Не хотіли вони його відпускати, але побоялися, що нашкодять цим Едуарду, та й Річард так скучив за братом, що готовий був якнайшвидше до нього їхати. Вони попрощалися з тим, що скоро зустрінуться.

Проте, більше не зустрілися. Ніколи. Річард Глостер проголосив себе королем і підготовлена для коронації Едуарда V церемонія відбулася з ним у головній ролі. Хлопчиків помістили в Тауер, а через деякий час до них дійшли чутки, що їх убили. Живими їх більше ніхто не бачив.

Саме тепер вона розуміла, що, якщо Генріх Тюдор заручиться її підтримкою і згодою на шлюб, він отримає прихильників білих троянд, але найголовніше – цей шлюб об’єднає дві ворогуючі династії і припинить війну.

Вона узяла участь у змові. На жаль, ця спроба закінчилася невдало. Річард Глостер виявився хитрішим і сильнішим. Але, після цього вона знову була допущена до двору і досить часто і приязно спілкувалася з дружиною Глостера Анною. Досить скоро, мабуть як розплата за гріхи батька, помирає син Річарда і Анни. Остання, так і не впоравшись із втратою, стає слабкою і також покидає цей світ. Річард Глостер не відправляє її нікуди з двору, а навпаки, через деякий час пропонує їй одружитися. Те, що вони рідні дядько і племінниця його не бентежить, він готовий взяти дозвіл у Папи. Вона розуміє, що йому також потрібна прихильність людей, цей шлюб дав би таку можливість, бо невдоволення зростало. Та, вона ніяк не в змозі простити йому смерть своїх братів. Вона не може вийти заміж за вбивцю.

Хоча, мабуть від долі не втечеш. Останки дітей будуть знайдені лише у двадцятому столітті і буде зроблено припущення, що Річард Глостер не має відношення до їхньої смерті, а король, котрий був після нього. Король, дружиною якого вона стане і буде вірити в його чесність.

Вона знову бере участь у змові і цього разу навіть природа стала на бік Генріха Тюдора, котрий розбиває військо Річарда, убиває його і його коронують прямо на полі бою.

Через півроку він бере шлюб з нею. Вона вже й нервувалась, тому що рішення приймалося довго. Він відчував себе королем по праву переможця, а не тому, що вона підтримала його своєю згодою. Королем Англії став Генріх ІV, а її коронація відбулася лише після народження їхнього першого сина Артура. Другий син був дуже схожий на її улюбленого брата Річарда. Він був такий же енергійний, сильний, мужній, харизматичний. Назвали його Генріхом. Вона бачила, що саме він був би гарним наступним королем Англії, але по праву наступництва ним мав стати Артур, котрого і готували з самого народження. У Генріха було більше часу для ігор, для стрільби, для різних занять. Було більше часу для матері, тому вони й любили так одне одного.

Загалом, вона народила семеро дітей, вижили з яких четверо. Чи була вона щасливою жінкою? Хтозна. Чоловік не кохав її так, як вона того хотіла. Але, він був гарним чоловіком, добрим батьком і мудрим правителем. Період їхнього двадцятилітнього правління вважався найстабільнішим для Англії за останні 500 років. Вона, як жінка з високим рівнем відповідальності за долю династії і країни, раділа цьому. Проте, як звичайна жінка, вона хотіла кохання, пристрасті, ніжних слів і обіймів. У неї не було коханців, стосунки з якими підтримували би її молодість і давали тонус і енергію життя. Але, не зважаючи на це, вона мала вигляд дуже молодий та гарний. Вона навчилася отримувати радість від успіхів дітей, від дипломатичних перемог чоловіка, від державницьких справ і цим була щаслива. І люди любили її. Вона завжди підтримувала чоловіка. Він сам не очікував, що серед Йорків знайде собі не лише вірну дружину, але і надійного друга.

А, коли він влаштував шлюб між іспанською принцесою і своїм сином Артуром, для укріплення дипломатичних стосунків і через кілька місяців потому їх син помирає, вона перша прийде до нього, підтримає, заспокоїть і дасть силу і віру в майбутнє. Вона сама не знала, звідки в неї взялась та сила. Може, той магічний повний місяць у Вестмінстерському абатстві, коли вона приймала для себе таке доленосне рішення, мав силу і по сьогодні. Вона сказала, що вони ще молоді і у них можуть бути діти. Вона знову вагітніє. За розпорядженням короля, вона має покинути Гринвіч і народжувати в Тауері. Вона не любила Тауер, там було сиро і прохолодно. Та перечити волі чоловіка було не в її правилах.

Вона вийшла попрощатися з дітьми. Дивилася як її син Генріх вправно стріляв з лука. Серце переповнювала радість і любов. Він буде гарним королем Генріхом V. Іспанська принцеса-вдова погодилася залишитися в Англії і почекати кілька років, щоб вийти заміж за Генріха.

– Як ти назвеш свого прекрасного іспанського сина? – запитав його жартома шут-Заплатка.

У свої чотирнадцять Генріх не думав про шлюб, він думав як точніше прицілитися і попасти в ціль, але побачивши матір, підбіг до неї, обійняв і засміявшись відповів:

– Я знаю, як я назву доньку. На честь найкрасивішої, найрозумнішої, найтурботливішої та найулюбленішої матері, про котру можна тільки мріяти. Я назву її Єлизаветою!

Вона гладила його волосся і усміхалася. Тридцятисемилітня королева ще не знала, що це будуть її останні пологи, після яких не виживе ні вона, ні дитина. Її життя складалося непросто, але для цілої країни вона зробила майже неможливе. Вона була єдиною королевою донькою, племінницею, дружиною і матір’ю. Приносити себе в жертву заради інтересів держави можуть лише ті, у кого дійсно королівська кров.

Але зараз, в даний момент вона була справді щасливою. Вона – Єлизавета Йоркська, королева Англії, троянда Тюдорів.

Comments

comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *