Ілюзія “темної конячки”

Сьогодні тільки ледачий не писав про перший тур виборів і феномен Зеленського. Ну, я теж не ледача, то певне своє бачення ситуації таки сформулюю)

Хто голосував за Зеленського? Є вже маса експертних думок, про три категорії виборців тощо. Я, думаю, загалом дві:  частина людей голосували проти діючого Президента України і частина за Зеленського.

Чому  «проти» пояснювати не треба: корупційні скандали, бізнеси на війні, мільйонні зарплати наверху і мізерне виживання внизу, постійні збирання на лікування дітей/дорослих, онко ходить країною як грип, люди рятують одне одного своїми копійками, в’яжуть рукавиці на фронт, роблять закрутки для хлопців як для власних синів і всі все розуміють тепер…

Великий розрив між владою і народом, втім, як завжди. Винен і сам народ певною мірою. Коли хтось із владних структур, таки вибирається в село чи район подивитися як там живуть прості люди, швиденько латається той шматок дороги, котрий визначено для поїздки, ховаються всі неполадки, шикуються дітки у вишиванках з караваями, владні персони проводяться там, де все чисто і гладко, розповідають їм про свої досягнення, інколи наважаться якусь проблемку, деколи комп’ютер чи ще щось, тому владці повертаються до окремої своєї країни «Київ» і кажуть: не все так погано, нормально там люди живуть.

Люди втомилися. Втомилася людська психіка. Вона себе захищає на несвідомому рівні. Люди втомилися від трагедії з якою асоціюється Порошенко. Да, психіка хоче протилежного – комедії. Чому? Тому що «трагедія» асоціюється зі смертю, а «комедія» з життям. Наш інстинкт самозбереження завжди вибирає життя. Правда, в нашій ситуації – це вже виходить «трагікомедія».

Чому ще такий високий рейтинг Зеленського? Тому що «темна конячка». Якби він назвав зараз хоч якісь прізвища людей зі своєї команди, його рейтинги почали б падати. Незалежно від прізвищ. Просто «темна конячка» – це ореол ілюзії. І кожен зараз в цю ілюзію вкладає свій смисл, свої мрії, свої бачення. Кожен виборець уявляє щось своє: приємне, невизначене, але, обов’язково успішне. І, насправді, кожен, хто голосував за Зеленського десь підсвідомо мріє про те, щоб ще три неділі він нікого не називав і тримав цю ілюзію. Люди хочуть відновитися, людям потрібен ресурс для життя, ілюзії і мрії – це енергія. Зеленський зараз дає людям енергію. Думаю, це продуманий хід.

Ну, і не треба забувати, які покоління активізувалися і прийшли голосувати за Зеленського: X, Y, Z. Це покоління, які були досить індиферентні до політики, а тепер вони побачили «свою картинку» і активізувалися. Володимир Зеленський яскравий представник покоління Х : готовність до змін, нічого не бояться, можливість вибору, глобальна інформованість, технічна грамотність, індивідуалізм, прагнення вчитися, неформальність поглядів, пошук емоцій, прагматизм, надія лише на себе.  Представники Y – ще більше будуть підтримувати його, бо це покоління, яке буде гнітити система і старі погляди, де начальник ніколи не буде авторитетом, а скоріше Стів Джобс, котрий сам щось створив. «Ігрики» відкриті і довірливі, вони підуть за своїм, котрий теж «сам себе зробив». Народжені після 2000-х «зети» теж уже почали голосувати.  Вони прагматичні, навчаються всьому в YouTube і мислять картинками. Про асоціації двох кандидатів з конкретними картинками я вже писала вище.

Думаю, крім цих факторів, що я побачила є ще багато інших, що спрацювали комплексно на такі результати виборів.

Але є один незворотний і незупинний факт – на життєву арену країни заходять нові покоління.

Жіноча тривожність

Тепер про тривожність. Теж нашу дівчачо-жіночу тривожність. Не про оту ситуативну, що щось трапилося, злякалися і переживаємо. Ні, про базальну або постійну. Я не буду давати науковий глибинний аналіз цієї проблеми, всі мої публікації є у вільному доступі на Google Academy і дві дисертації також доступні. Колегам можуть бути цікавішими ті тексти.
Тут більш простими словами про складні речі. Базальна тривога – та, яка майже постійно присутня у жінок. «Ой, щось має статися! Ой, не може бути так добре! Ой, не смійся так голосно, бо будеш плакати! Ой, а раптом ….» Ряд безкінечний.

Цікавий момент в тому, що у чоловіків майже не буває високого рівня тривожності. Це не мої дослідження, я їх знайшла у колег-науковців. Але, я майже років 10 проводжу зі студентами тестові методики на тривожність, у всіх дівчат – середній, високий, у хлопців – низький, середній. Бувають одиничні випадки навпаки, але одиничні.
Проводила з вчителями – у жінок – середній, високий.
Значить, все-таки жінки, цікаво, Да?
Моя подруга приїхала колись з Америки і каже: «А ти знаєш, що це лише у слов’янських жінок така тривожність, у західних немає, там все спокійніше.»
Стало ще цікавіше.
Перечитавши масу літератури знаходжу дуже цікаве пояснення. Мені воно, як то кажуть, лягло. Бо, я його бачу скрізь.
Якщо взяти нашу історію, то фактично не було жодного покоління зі стабільним життям. Спокійним, стабільним. Про розквіт мова навіть не йде. У нас були війни, революції, розкуркулення, голодомори, війни, репресії, кризи, революції, війни. Візьміть хоча б останні сто років, можете взяти двісті, захопивши ще й кріпосне право. Як весь цей період почувала себе жінка? Котра народжувала дітей, відправляла чоловіка на війну, важко працювала, сама піднімала дітей, лікувала їх, шукала ім їжу, зігрівала, рятувала тощо. Я не думаю, що ім було знайоме поняття релаксу чи спокою. А ми з вами – доньки цих матерів, бабусь, прабабусь. Тривога за виживання передається на всіх генно-несвідомих рівнях. Інстинкт самозбереження, інстинкт продовження роду є значним, у жінок особливо. Ми виношуємо і народжуємо. Чому під час війн завжди більша народжуваність? Інстинкти відчувають загрозу і включається механізм самозбереження. Таким чином, людство вберігає себе від самознищення.
Трохи відволіклись. Але ж від цього нікуди не втечеш. Можливо тому, ми й досі так любимо курорти, де «все включено» і над нами всі посміюються, та й ми також? Бо, коли є їжа в достатку, наше несвідоме з інстинктами самозбереження заспокоюється: все добре, ми живемо. І наша жіноча тривожність затихає на таких відпочинках: виживемо, можна розслабитися.
Хоча, не завжди. Мені здається, лише наша слав‘янська жінка тягне на курот мішок ліків, а коли з дитиною, то два. Бо, те, що є медична страховка, що скрізь люди і все буде добре, на наших жінок не діє. Тривога, що щось станеться і ти сама маєш з цим впоратися залишається. Ну, і що приховувати, ми всі лікарі, особливо ті, у кого діти. Жоден європейський терапевт не зробить такі точні призначення як наша жінка, особливо мама. Бо, ми не довіряємо нікому. Ми тривожимось.

Пам‘ятаю, як моя подруга лише починала жити в Америці, її батьки по скайпу просили показати, що у неї в холодильнику. І коли вони бачили, що він пустий, там лише йогурт, у них була паніка. Переконання, що внизу цілодобовий супермаркет і що, зараз все можна купити, не спрацьовували. Холодильник має бути повний, тоді спокійно. Інакше, тривожимось.

Ми ще так і не навчилися відпускати своїх дітей спокійно гуляти без «одягни шапку, куди ти йдеш, з ким, ти в цьому замерзнеш, тобі в цьому буде жарко, це не їж, то не пий і т.д», бо тривога поколінь наших жінок ще й досі в нас сидить. І хтозна скільки буде сидіти.
Якщо все навколо добре, жінка придумає собі тривогу.

Пам‘ятаю, як ще я вчилася у школі і постійно лякали людей кінцем світу, армагедоном, таким страшним словом. У нас була сусідка, котра щоразу збирала всі свої кришталі в мішок (а там було що збирати) і заносила у підвал. Через три дні фальшивої тривоги, виймала. Так, разів п‘ять. І переживала страшенно. Я тільки тепер задумалася, ну, от якби реально Армагедон? От вижила б вона і що далі? Зруйнована планета: вилазить з підвалу вона і мішок з кришталем. Як ото з мультфільму: робот Воллі і тарган, і маса сміття) а у неї кришталь.

Але! Головне це розуміти і зміщувати акценти тривоги з наших близьких на саму тривогу. Розуміти, що так ми влаштовані, нічого поганого не трапиться, якщо ми не будемо туди спрямовувати всю нашу невротичну жіночу енергію. Врешті решт, якщо щось і має бути, то від того, що ми переживаємо, меншим воно не стане.

І тривога сама по собі не дівається. Вона нейтралізується діями, активністю. Щось треба робити, переключатися. Моя тривога виливається у в‘язання і гарні светри з аранами; можна малювати, писати, вишивати, прибирати, все що завгодно. Аби прибрати себе від об‘єкта нашої тривоги. Сьогоднішня тенденція до йоги і медитації – взагалі прекрасна річ. Одним словом, робимо все, щоб ми себе добре почували, бо самопочуття наступного покоління залежить від нас сьогодні.

#рік_досягнень #нотатки_психолога #творити_свій_простір #innalukyanets