Про накопичення

Ви задумувалися колись скільки речей ви накопичуєте протягом життя? Мабуть, це помітно лише тоді, коли починається робитися капітальний ремонт або переїзд у інше житло. Тоді перебираються всі речі, коробочки, листівочки, статуеточки, сувенірчики і всякі-всякі «фіндіклюшечки» ( для дуже строгих критиків-редакторів, я не знаю чи існує таке слово, хай буде моїм авторським креативом на моїй сторінці. – прим.авт.))
У якийсь період життя я почала тяжіти до вишуканого мінімалізму. Це коли, ніби нічого й немає особливого, а тобі комфортно, бо все для життя є. Це розуміння прийшло пізніше, ближче до сорока.
Спочатку, я також любила шафки, полички, тумбочки. Вони постійно чимось заповнювалися, мені здавалося, що все-все дуже потрібно, тому прибивалися нові полички, робилися додаткові шафки, бо ще ось цю вазочку або ось цей канделябрчик потрібно обов‘язково купити і з ним буде гарно. І сувенірчики, котрі привозяться звідкись, все потрібно і гарно. Потім з‘явився фен-шуй. Це був новий тренд у пострадянському просторі, з‘явилися цілі фірми по наданню феншуйських послуг і той факт – є у вас гроші чи ні або як складається особисте життя – почало залежати від того у якому місці у вас висить дзеркало. Таке ніби портал в інший вимір – або витягує у вас все або притягує. Ажіотаж з феншуєм тоді набув великого масштабу, мама мені подарувала аж 5 книжок, щоб я розвивалася. Після прочитаних 5 томів, я запам‘ятала лише 2 речі: 1. Простір в квартирі має бути таким, щоб скрізь могла протікати енергія; 2. Вода. Вода – це також енергія і в домі має бути чиста циркуляція цієї енергії.
Я якось це все уявила, мені підійшло. З водою простіше. Спочатку купляла маленькі фонтанчики, вони медитативно дзюркочуть і постійна циркуляція свіжої води. Але, потім відмовилася, вони постійно ламалися. А поламана річ для мене гірше, ніж її відсутність. Бо, от оцю поламану енергію в домі я теж відчуваю. З акваріумом теж не склалося. Попадалися рибки-суїцидніки, вирішила, не ризикувати.
Але, у мене з‘явилися абсолютно прозорі вази і якщо у них квіти, то вода має бути постійно чистою. Дихається легше тоді.
А от простір квартири, щоб протікала енергія – це завжди складніше було. Позбутися коробок на шафах, під ліжками, в куточках і «однієї лижі на балконі»… Ну, якось так.
Коли переїхали в нову квартиру і вона була не зовсім готова, взяли з собою лише необхідне. Решту – по коробках і на дачу. І забули. Через рік находжу коробки і розумію, що ми без них прекрасно жили і так і плануємо.
Сьогодні зранку кладу цукровницю на поличку, а вона не поміщається?! Бо, виявляється, я вже купила ще чашечку, і ще, і ще… а до цього був простір там, я тепер скрізь бережу і залишаю простір.
А тепер уявіть, що ваше помешкання – це ви! А все, що ви накопичуєте – це емоціі (радість, піднесення, образи, злість, ненависть, страхи), психічні стани (стреси, депресії, фрустраціі), почуття, спогади, ілюзії, мрії тощо.
Всьому цьому має бути місце в вашому домі, але кожному своє і по розміру, і по-об‘єму, а щось таки потрібно викинути взагалі.
Бо, щоб помістилася нова чашка на полиці – якоїсь треба позбутися. Щоб не прибивати тисячу і одну полицю і тримати все в собі як цінний скарб. Легкість і енергія мають циркулювати, а щоб з‘явилося щось нове – для нього потрібне місце.

Двері

 

– Мамо, ти все ускладнюєш у житті, а я спрощую, – каже мені син сьогодні. – А знаєш, як я про це здогадався ?
– Як???
– По тому, як ти відчиняла двері (у торговому центрі, де двері відкриваються і вперед і назад). Ти відчиняла двері НА себе, а я ВІД себе!!! І ти завжди так робиш. Тож, я зробив висновок, що ти все ускладнюєш.
No comments…))
1. Я дійсно так відчиняю двері;
2. Я дійсно все ускладнюю;
3. Я дійсно постійно переконую себе, що цей світ не проти мене, а для мене)) але, по тому, як я відчиняю двері – над собою ще працювати і працювати))
P.S. Сьогодні два інсайти: таки дорослий син і Світ!)

#син_психолога #творити_свій_простір #innalukyanets

Зона комфорту в чашці кави

Сьогодні зранку п‘ю каву, перед цим розмішую ложечкою цукор.
– Ти знову розлила каву на блюдце і ти завжди його розливаєш, – сміється чоловік, – я спеціально зробив півчашки кави сьогодні, а ти все одно розлила. Як ти так умудряєшся?
Я ніби вперше це побачила. Потім згадала, що я дійсно його завжди розливаю, коли розмішую цукор. Потім, в кафе підмощую під чашку серветки, щоб було гарно, одним словом, все ускладнюю)
Задумалася, подивилася на чоловіка, на свої квітки на балконі, на небо і відповіла по-філософськи:
– Тому що я не терплю ніяких обмежень, навіть у чашці.
P.S. Врешті-решт, це правда. Я завжди розширюю свою зону комфорту.
Блюдце ж теж моє, я не заходжу на чужу територію і нікому не заважаю. То чому ж, по максимуму, не використовувати свою?)

#одні_інсайти #творити_свій_простір #innalukyanets

 

Відстань витягнутої руки

Часто останнім часом задають питання про особистий простір у сім’ї, у стосунках між дружиною і чоловіком. Скільки його має бути, чому одні все контролюють, телефонують чоловікові або дружині кожні півгодини з питанням: «Ти де?», інші – зроблять лише один-два дзвінки за день. Одні дружини можуть купувати майже все без згоди чоловіка і це сприймається всіма членами сім’ї адекватно, інші – узгоджують все, навіть, до дрібних речей. Продовжити читання “Відстань витягнутої руки”