Студент

Вчора прийшов до мене студент здавати академрізницю. Зрозуміло, що за двадцять років моєї роботи їх приходило величезна кількість. Але, післясмак залишають одиниці. Гарний, стрункий, високий, трохи доросліший, ніби за сокурсників, але може то мені здалося. Втім, гарних і струнких у нас теж багато. Особливо на фізвихованні. Особливо тих, хто танцює. Там до краси, ще й зачіски такі супермодні. А це – економіст. Звідкись сюди переводиться. Він мене знайшов у іншому корпусі, представився, запитав, що готувати. Кажу, матеріали на кафедрі в центрі, але можете самостійно підготувати теми по загальній психологіі і прийти розповісти, що вам запам’яталося. Питаю до якого числа потрібно вам здати? “Мені просто треба здати”. Це було так дивно. Студенти завжди ставлять викладачам часові межі. Мені терміново до сьогодні, максимум завтра, а взагалі вчора. Раніше не здав, бо літав у космос і думав – не повернуся) А От повернувся і тепер не встигаю.
Через кілька днів приходить. Спокійний, впевнений, відкритий. Але, в матеріалі не орієнтується. Плутається він в пам’яті, мисленні, відчуттях. Всього багато, не охопиш миттєво. Але є конспект, щось таки занотовував. Беру його конспект, пишу чотири теми: психічні процеси, психічні стани, структура складної вольової дії і типи темпераментів. Мав прийти в понеділок, прийшов в четвер. Як завжди з посмішкою зайшов, сів, поклав на стіл навушники і почав розповідати. І От що дивно, в його поведінці, жестах, міміці така природність, впевненість, розкутість і, водночас, вихованість і культура. Я, як мама сина, дуже звертаю увагу на такі речі. Це така рідкість. Розкутість і вихованість. Я би сказала “природна культурність” або ще знаєте, кажуть “порода”. Таке й серед викладачів рідко зустрінеш. Він дійсно готував матеріал, в чомусь заплутався, щось просив уточнити, в більшості – розповідав і наводив приклади. Коли говорили про стрес, фрустрацію, депресію задумався, відвів погляд, мені здалося, що щось приміряв на себе. Але вголос не сказав нічого. Загалом, все добре, я поставила йому чотири і побажала успіху. Він подякував і вже виходячи, сказав: “Гарного Вам дня!” … Ми й досі вчимо своїх студентів здороватися при зустрічі, не розмовляти на лекціях по телефону, не телефонувати викладачеві о десятій вечора додому, щоб запитати тему реферату… А тут “Гарного Вам дня”.
Людина, яскравий приклад “базової довіри до світу”, коли він впевнений, що світ йде йому назустріч і допомагає, і так і є: ти також робиш крок назустріч.
Він пішов, а я ще залишилася сидіти в кріслі, насолодитись післясмаком. Ніби нічого особливого не трапилося, а було відчуття, що у цей похмурий листопадовий день тебе обдало легким морським бризом десь у яскравому літньому просторі.
І я не знаю чи існує термін “природна культурність”, але я тепер точно знаю як це виглядає)

 

Comments

comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *