Різдвяні традиції

Новорічні та різдвяні свята завжди несуть у собі елементи якоїсь казки та дива. Так буває у більшості людей, хоча ці відчуття залежать від асоціацій з цими святами, з дитинством, з традиціями. Велике значення має те, яка атмосфера була у батьківській сім’ї, вміння створити один одному свято, родинна здатність отримувати емоційне задоволення від дарування і отримування подарунків, налаштування святковості. Є люди, котрі не люблять свої дні народження, не люблять новорічні свята, ніяковіють від отримування подарунків і нетерпляче чекають, коли це все скінчиться. Часто вони навіть і не задумуються, чому саме так почуваються і що можна інакше. Причини різні, але, по суті, одна основна – вони емоційно не залучалися до цих свят, можливо, ігнорувалися найближчими людьми, або ігнорувалися їхні бажання, прагнення, тому людина з самого дитинства відклала їх і себе на другий план.

Якщо говорити безпосередньо про самі новорічно-різдвяні свята, то вони дуже відрізняються в селі і у місті. Та й у різних регіонах України вони мають свої відтінки. У містах вже все осучаснено, асимільовано і дещо втратило свою автентичність. Моя мама сама із Західної України і привезені нею традиції святкування Різдва завжди були в нашій сім’ї і, насправді, дещо важко «вживалися» у центральній Україні. Там формально святкують Новий рік, це не зовсім свято для них, а от Різдво!!!… Народився маленький Ісус, це велика радість для всього християнського світу і цьому треба радіти! При цьому радіти треба не на Святвечір, як це часто буває у нас в місті, а вже 7 січня, тому що він народився вночі. І тільки 7 січня починають колядувати і ходити в гості один до одного, а не раніше. На Святвечір ніхто не йде ні до кого гостювати, в цей вечір збирається лише родина, в цей вечір приходять душі померлих рідних, тому для них кладеться посуд і прибори. Накривається 12 пісних страв, серед яких обов’язково узвар і кутя (обрядові поминальні страви). Перед вечерею читається молитва і тільки потім починається частування. Можна всім з’їсти по шматочку проскурки. У пострадянські часи, коли ще не зовсім відновили свою діяльність церкви, моя бабуся присилала нам її із Західної України – в них там завжди це було. А вже на другий день і далі – починали носити вечері, ходити колядувати, збирати цукерки, гроші й подарунки!

З точки зору психологічного аналізу, то традиції мають дуже велике значення у створенні, збереженні і життєвому циклі сім’ї взагалі. Досить часто розпадаються ті сім’ї, де не було своїх традицій, ритуалів, своїх особливих «фішок», так би мовити. І, навіть, якщо це не змогли закласти батьки в силу багатьох причин, то молодим людям варто докласти зусиль і започаткувати їх самим з тим, щоб потім передати своїм дітям і запровадити родинний цикл. Традиції у сім’ї діють як метод якоря у НЛП (нейро-лінгвістичному програмуванні) або простіше – як умовний рефлекс Павлова. І хоч можна по-різному ставитися до рефлексології, прихильники цього психологічного напряму вважають, що саме рефлекси керують людиною. Я ж особисто не схильна поміщати людину в рамки якоїсь однієї психологічної теорії, а скоріше інтегрувати їх – в даному випадку, схиляюся до думки щодо логічності цих теорій.

Тому, хай у нашому житті будуть родинні традиції, міцні сім’ї, сильна країна і Різдвяна казка!

 

Comments

comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *