Про психологію мови і мислення

Хочеться ще трохи приділити увагу мові, не лише українській, а значенню мови взагалі. Вважається, що слово є основним елементом мови. Слово означає речі, слово виділяє ознаки, дії, відношення. Слово об’єднує об’єкти у відомі системи, тобто кодує наш досвід. Щодо походження слова, то є всі підстави вважати, що слово як знак, який означає предмет, виникло із праці, із предметної дії, і що у історії праці й спілкування, як багато разів вказував Енгельс, потрібно шукати коріння походження першого слова. Слово, що народилося у праці на перших етапах історії, було вплетено в практику; ізольоване від практики, воно ще не мало твердого самостійного існування. Тобто на початкових етапах розвитку мови слово носило симпрактичний характер. Можна вважати, що на перших, далеких від нас етапах праісторії людства слово отримувало своє значення лише із ситуації конкретної практичної діяльності. Антрополог Б. Малиновський опублікував одне спостереження, яке проливає світло на ранній генезис слова. Він показав, що мову деяких народів, що стоять на низькому рівні культурного розвитку, важко зрозуміти без знання ситуації, де звучить ця мова. Зокрема,  незрозуміло, про що говорять ці люди в темноті, коли не можна бачити ситуації, жестів, оскільки лише у знанні ситуації, а також інтонації слово набуває свого певного значення. Тому, вся подальша історія мови є історією емансипації слова від практики, виділення мовлення як самостійної діяльності, формування мови у такому вигляді, коли вона почала містити у собі всі необхідні засоби для визначення предмета і вираження думки. Цей шлях емансипації слова  від симпрактичного контексту можна назвати переходом до мови як до синсемантичної системи, тобто системи знаків, пов’язаних один з одним за значенням і які утворюють систему кодів, які можна розуміти, навіть не знаючи ситуації. Тобто, виходить, що мова виникла у процесі еволюції людини, як необхідна умова для того, щоб вижити і допомогти знайти собі шматок їжі. Проте, є й інша теорія. Не так давно я її почула від Світлани Жаботинської, відомого у всьому світі лінгвіста, професора. Вона полягає у тому, що мова все-таки виникла як необхідність керування діями іншої людини, тобто, для маніпуляції. Таким чином, перша функція мови – маніпулювати собі подібними. Саме тому, навіть сьогодні, пройшовши віки еволюції, слово залишається основним маніпулятивним інструментом у політиці, маркетингу, рекламі тощо. Мова – настільки сильний інструмент, що існують навіть мовні війни. Зокрема, інформаційна війна – спрямована на те, щоб переробити мислення людини. І, новий вид війни на сьогодні, когнітивна війна – спрямована на те, щоб змінити свідомість людини. Це, найвищий і найскладніший рівень. Власне, це те, що ми спостерігаємо в Росії: у них тепер саме така війна, вони міняють вже не мислення, а свідомість своїх людей. І трохи позитивних аспектів. Мова – це не просто слова. Вивчати і говорити рідною мовою необхідно для становлення і збереження національної автентичності. Мова – це мислення, традиції, звичаї, ментальність. Олександр фон Гумбольт вважав, що мова окреслює умовне коло навколо кожної нації і, коли ми вивчаємо іншу мову, ми маємо можливість увійти в інше коло, в інше життя, в інше мислення. Візьмемо, наприклад, рядок із пісні Roxette “Vulnerable” “She‘s so vulnerable like China in my hands” – «вона настільки вразлива, як порцеляна у моїх руках». Людина з українським менталітетом ніколи б не зробила такого порівняння і звучить воно трохи смішно. Ми б сказали інакше, використавши інші слова, по-іншому передали б почуття. Але, коли вдуматися у смисл перекладу, то всі розуміють наскільки ніжно і бережно чоловік ставиться до жінки, порівнюючи її з порцеляною. Тому що це найкрихкіша річ у світі і коли порцеляна б’ється, то розлітається на безліч маленьких друзочок, котрі ніколи не зберуться назад. І саме цією фразою автор підкреслює своє неймовірне кохання і ніжність до жінки. Але, англійською це звучить так, українською було би зовсім інакше. Мова – це дійсно найсильніша зброя, і в почуттях, і в політиці, і в управлінні світом. Ми всі залежимо від того, що говориться навколо нас. Було б добре, якби ми вміли відфільтровувати і залишати для свідомості тільки позитивні і життєствердні речі. Для цього, людству ще вчитися і вчитися.

Comments

comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *