Про дітей

Сказав: “Мама, ну всьо, пока! Я тобі подзвоню.” І пішов)
І ти розумієш, що оце прям так – вперше. І ти розумієш, що хлопчик виріс. І От оця маленька дівчинка йому цікавіша. І ти ще раз розумієш свою вірну філософію, що не можна жити чимось одним і не можна жити лише дітьми. Бо, От час, який ти планувала провести з ним – звільнився. І ти залишилася сама з тим часом)
А ще – ти ставиш плюсик собі в заслугу, що ти таки гарна мама. Бо, дитина спокійна і виважена, впевнена і комунікабельна, надійна і смілива. І ти розумієш, як вірно, що всі ті роки, безсонні ночі і безкінечні дні потратила не на ще одну дисертацію (як всі настійливо радили), а на дитину. Бо, для дисертації тепер ціле життя, а дитина буває маленькою лише раз, але як багато залежить від того дитинства.
P.S. І хоч він сказав: “Мама, ну всьо, пока! Я тобі подзвоню” і пішов, насправді, я безмежно рада))) бо ця фраза має такий глибокий фундамент.

Comments

comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *