Порочна краса Лукреції Борджіа

Досить суперечливою жіночою постаттю в історії залишається особистість Лукреції Борджіа (1480 – 1519). Вона була єдиною донькою кардинала Родриго Борджіа (в 1492 – 1503 р.р. – Папа Олександр VI) від його коханки Ваноцци Катанеї. Від цього зв’язку народилися ще три сини – Чезаре, Джованні і Джофре. Згідно з традицією позашлюбні діти впливової особи виховувалися в домі батька. За відгуками сучасників, Лукреція була красунею вже з ранньої юності, була середнього зросту, гарної статури. Обличчя овальне, ніс правильний, золотаве волосся, білосніжні зуби, гарна струнка шия, прекрасний бюст. Завжди весела й усміхнена. Як і більшість італійок того часу, Лукреція отримала гарну освіту: вільно володіла італійською, французькою та каталонською мовами. Також зналася на латині, складала вірші на цих мовах, розуміла грецьку. На рівні з чоловіками свого часу майже досконало володіла мистецтвом красномовства, завжди могла підтримати вишукану розмову. Справжньою її пристрастю була поезія – іспанська й італійська. Родриго Борджіа обожнював свою доньку і за його прикладом це робили і брати. Постать Лукреції Борджіа по-різному презентується авторами-істориками. Деякі стверджують, що їхня любов була не лише братською та батьківською, хоча інцест у ті часи був майже звичною справою, навіть, у представників церкви. При всій любові близьких до Лукреції вони часто її використовували у своїх політичних іграх. Політичні маневри батька безпосередньо впливали на життя доньки, адже союзи у ті часи скріплялися шлюбами. Вперше її видають заміж у 1493 році за Джованні Сфорца, який був родичем правлячого герцога Міланського. У 1497 році вони розлучаються і у Лукреції народжується дитина, яка помирає. У 1498 році укладається її другий шлюб із Альфонсо Бісселійським. Саме його вона кохала досить сильно, проте у 1500 році його вбивають за наказом її рідного брата Чезаре, який так само кохав свою сестру. Та й власне весь чоловічий клан Борджіа, включаючи батька, не міг її уявити з іншими чоловіками. У цей період вона втрачає довіру до найближчих людей. У 1501 році відбувається її третє заміжжя з Альфонсо, герцогом д’Есте. У цьому шлюбі вона вирішує звільнитися з-під впливу батька і братів. Їй дійсно це вдається, вона знаходить взаєморозуміння зі своїм чоловіком, стає йому гарною дружиною, коханою жінкою і добрим другом. За період шлюбу у них народжується семеро дітей, з яких троє залишаються живими. У 1505 році Альфонсо стає правителем Феррари, у періоди його відсутності герцогством управляла Лукреція. Вона ж стала на чолі ради і в один із найнебезпечніших для Феррари моментів, коли об’єднані війська Папи Юлія ІІ і Венеції погрожували завоювати герцогство і вигнати д’Есте. Лукреція прославилася також і благодійністю, створивши спеціальний банк для бідняків, що видавав безвідсоткові позики. Внаслідок різних історичних поглядів на постать Лукреції Борджіа її ім’я стає символом порочної жіночої вроди. Хоча, після смерті герцогині Феррарської, сучасники оплакували її як турботливу дружину, мудру і хоробру правительку, яка уміла поєднувати живий розум, стійкість і рішучість з бездоганною жіночністю.

 

Comments

comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *