Покоління 90-тих

Написати про 90ті, це те саме, що влаштувати якийсь душевний стриптиз. Це стосується тих, хто виріс в ті 90ті. Крім того, що ми всі масово дивилися «Беверлі-Гіллс» і «Район Мелроуз» по півтори тисячі серій, слухали «Второе сентября» Шуфіка, “Белые розы» Юрка, «Модерн Токінг» і «Армі оф Ловерз», ми насправді переживали дуже непрості часи і не просто переживали, ці часи нас сформували і зробили особливим поколінням із 90тих.
Це був час, коли все розвалилося в один момент. Ще вчора ми чітко знали, що потрібно закінчити школу і поступити у ВУЗ на торгово-економічний або мед, а сьогодні це все вже стало неактуальним і знецінилося. Знецінилося все: гроші, професії, досвід, знання. Вчорашній доцент чи інженер мусив йти мити підлоги, а такий собі Петька з освітою ПТУ зробив пару поїздок з одного базару на інший, продав-перепродав і через півроку на своїх зароблених двох процентах уже їздив на кадеті якогось там року випуску. А то й на мазді. З усіх кутків стверджували, що освіта не потрібна, головне – вміти крутитися. В оцьому всьому хаосі ми закінчували школу і не знали, що нам робити. Вчитися ніхто не хотів йти, всі хотіли крутитися. Не знали в яку сторону. У мене чомусь завжди була асоціація, з «Великим Гетсбі» Фіцжеральда, там, де «втрачене покоління». Нічого не зрозуміло і ніхто нікому не потрібен. Батьки, мудрі батьки й вчителі, казали, що це буде не вічно, і років через 5-6 країні будуть потрібні нові інтелектуальні люди. Освіта потрібна завжди. Так і сталося. За бортом залишилися ті, хто так і не вивчився, а попав в оту круговерть миттєвої удачі.
Наше покоління не вміє жити в спокої і стабільності. Якщо все життя бути в зоні турбулентності, то рано чи пізно наступає адаптація і тривогу буде викликати вже спокій. Ми звиклі до постійних криз. І ми завжди знаємо, що будь-яку кризу можна обійти. Як і у будь-якому новому законі, котрих ми пережили вже сотні, є обов‘язково прогалина, просто її треба знайти і проскочити. У нас майже нічого не викликає шок. Бензинова криза? Пересядемо на газ. Дорого газом топити – ставимо котли з дровами. Дорога гречка ? Та, ми завжди любили рис і китайці нам друзі. І так з усім. Ми знаємо, що все тимчасово, але постійно щось трапляється.
Ми звиклі до «безпрєдєлу». Бо, коли була ще та міліція, котра нас захищала, ми були ще маленькі. Коли ми пішли в доросле життя, країна була в хаосі, нову міліцію ще не побудували, а «бригади» і бандитизм розцвіли буйним цвітом. Багато наших і не вижило. Когось застрелили, хтось повісився сам, а хтось вижив, але спився.
Ну, і гуртожитки 90х – це окрема історія. Думаю, ті хто їх пройшли, не бояться вже нічого.
Наше покоління ще з тих, хто вміють брати на себе відповідальність і вирішувати проблеми. Бо ми засвоїли: людина, котра створює проблеми – сама стає проблемою. А проблему можуть і прибрати. Сказав – зроби, не можеш зробити – не кажи.
Проста філософія непростого покоління. Ми всі відчуваємо один одного інтуїтивно і говоримо однією мовою.
І коли мені набагато молодше покоління говорить: «Інно, ви знаєте, що ви крута! Як у вас все виходить?» Я часто гублюся з відповіддю, бо її однозначної і немає. Мені здається, у нас все виходить тому, що ми із покоління 90х. А воно таке… особливе)

Comments

comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *