Кішка

 

Вона знову скочила на ліжко, у найменш відповідний момент. Вже вкотре. Йому здавалося, що він починає ненавидіти її. Кішку. І можна було б її просто вигнати, віддати комусь, завезти у село… Та він не міг… І, водночас, він, молодий, здоровий чоловік, йому потрібні повноцінні стосунки з жінками, він – самотній і не може нікого привести додому. Бо, у нього – Кішка. Котра вискакує на ліжко у найпікантніший момент. І далі у нього нічого не виходить. Дівчата не розуміють, йдуть розчаровані і, часто, – сердиті. З нього та його Кішки вже давно збиткуються всі знайомі. Такі ситуації швидко набувають розголосу.

Дівчина знову пішла. Ця була сердита, невдоволена і зла. Йому байдуже, яка вона. Йому потрібна була просто розрядка. Відтоді, як не стало її, його Наташі, йому всі байдужі. Але, її немає вже два роки. Тоді, у тій страшній аварії, Небеса забрали тільки її. А його залишили. Вони не встигли одружитися. За три дні мало бути весілля. Потім, це страшне зіткнення на дорозі, і її не стало. А йому довелось виживати без неї. Спершу було вкрай важко. Але потім ставало все легше. Він навчився жити так, ніби рухався маленькими кроками. Крок за кроком, хвилина за хвилиною, подих за подихом. І, з часом, життя почало набувати нового сенсу і нового наповнення.

Але деколи у нього були «зриви». Він випивав зайвого, розслаблявся, знайомився з якоюсь дівчиною, і далі все мало своє логічне продовження. Точніше, не завжди мало. Коли він йшов до дівчини, або ще кудись, то, все виходило, і він отримував полегшення на якийсь час. Але, коли він приходив з кимось додому, то не виходило нічого. Тому що у найневідповідніший момент на ліжко стрибала його Кішка. Вона була без імені. Просто Кішка. І з’явилася вона приблизно тоді, коли її не стало. Десь через місяць чи два він підібрав це кошеня, яке виникло нізвідки. І ось, майже, протягом двох років у нього немає відчуття самотності, але, водночас, і впевненого відчуття господаря домівки також.

Ось і зараз. Він дивився на неї, як вона розтяглася на його простирадлах, дивилася на нього своїми зеленими бездонними очима і тихо муркотіла так, ніби нічого не трапилося. Він ніколи на неї не кричав, хоч деколи ненавидів її із останніх сил. Не кричав, бо очі – нагадували її, у неї також вони були зелені і бездонні. І він не міг на неї підвищити голос. Натомість він грюкав дверима і йшов на балкон курити. А коли повертався, його Кішка вже спала, згорнувшись калачиком на подушці. Він лягав поряд і завжди швидко засинав.

Цього разу був черговий зрив. Він привів дівчину додому і вже знав, що буде. Його заводила сама гра. Однак, щось йшло не так, як завжди. Дівчина поводила себе скуто і тривожно, хоча в клубі швидко погодилася на продовження знайомства. Проте, навіть, не це його турбувало, а те, що не було його Кішки. Та й у найпікантніший момент вона не прийшла. І це сталося, – вперше за два роки у нього вдома.

Вранці, коли хміль весь вийшов, він пішов до кімнати. Кішка спала на диванній подушці, згорнувшись калачиком. Він нічого не розумів. Він повернувся до спальні. Дівчина сиділа, кутаючись у його халат і ніяково ховаючи очі.

– Ти вибач мені, – вона хвилювалася, – у мене оце так вперше. Просто мене покинув чоловік. Пішов до іншої. Мені вже не хотілося жити… А подруги кажуть, що спробуй також, клин клином вибивають. Я й спробувала, а в душі все одно важко…

Він подивився на неї. Глибокі, зелені бездонні очі…

– Як тебе звати?

– Наташа…

Потім були побачення, розмови, зустрічі, гуляння парками, спільні обіди й вечері, як не дивно, перші поцілунки, хвилювання і пробудження вранці разом. У нього вдома. Потім пропозиція руки і серця і саме одруження. Кішка жодного разу не вискакувала на ліжко, вона й надалі так солодко спала і ніжно муркотіла, тільки на диванних подушках. Давала себе гладити, коли їй хотілося, дивилася на нього своїми зеленими бездонними очима і так само сиділа на вікні, чекаючи на нього з роботи. Нарешті, він був щасливий. Але, не розумів одного…

Якось він не витримав, взяв її на руки і дивлячись у її зелені бездонні очі, вперше закричав:

– Ну як ти дозволила, щоб це сталося, як? Чому саме вона, я не розумію?

Кішка дивилася на нього немигаючим поглядом. Пілікнув телефон. З неіснуючого номера прийшла СМС-ка: «Просто, я люблю тебе і хочу, щоб ти був щасливий».

Увімкнувся телевізор, він здригнувся і повернувся до екрану: «…в следующей жизни, когда я стану кошкой, ла-ла-ла-ла…»

Він перевів погляд на диван. На диванній подушці, згорнувшись калачиком, солодко спала його Кішка…

Comments

comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *