Готельчик

В силу певних причин прийшлося віддетермінувати своє повернення додому і залишитися ще на певний час у Берегове. Поселилися у маленькому готельчику з заквітчаною терасою, яким повністю опікувалися власники: чоловік і дружина. І мені це відразу нагадало Угорщину (хоча, це також майже там), коли ми приїздили у маленькі містечка неподалік Будапешту і нам розповідали, що уряд дуже сильно підтримує малий і середній бізнес. Саме там, у маленьких містечках я бачила ресторанчик антиквара, де можна було і пообідати, і подивитися на старовинні речі, і придбати щось. Антиквар особисто всіх зустрічав і видно було як любить і живе своєю справою. Те ж саме я бачила і в крамниці годинникаря. Такий специфічний малий і середній бізнес людини, за яким видно особистість. Не “купи-продай”, а те , що людина вміє і любить. Щось схоже я побачила й тут, у тій частині країни, яка більше говорить угорською і поважає Святу Корону.
Дружина готувала, спілкувалася з усіма. Приємна, сімейна атмосфера. За алкогольну частину відповідав чоловік. Серйозних напоїв, як то коньяк, горілочка у них не було, а От вина і місцева наливочка – то да! Він особисто підходив до гостів, запитував, чого ім хочеться, сам на таці приносив у маленьких рюмочках продегустувати вино. І коли білява красуня за сусіднім столиком попросила їй налити 50 грам вина, він довго на неї дивився зверху вниз, а потім сказав: “50 грам вина я продати не можу. Я можу лише подарувати!” Вона знітилася: “Ну, тоді сто.”. Він ще певний час на неї подивився, зітхнув і перевів погляд на її чоловіка. Вона швиденько: ” йому можна 150.” Чоловік, видно, відразу зрозумів позицію господаря: “мені двісті От оцього!” Очі господаря засяяли: “ну, звичайно двісті! Це ж вино, його не можна інакше пити! Треба два бокали і можна гуляти!!!” І радісно поквапився за вином. Білявка ще спробувала щось побурчати, але її вже не шлося точно.
Власне, коли я обрала його Muscat і сказала 150, він також сказав: ” Пані, у бокалі вміщується 200, значить буде 200.” Мускат був прохолодний і смачний, мав аромат медового винограду і, навіть, у променях вечірнього сонця, виблискував всіма відтінками бурштину.
Це був саме такий готельчик, де видно людей і їх інтереси, де хотілося залишитися і побажати ім процвітання. Бо, іноді, за всіма цими масштабними торговими центрами і стильними ресторанами, не вистачає саме готельчика-ресторанчика, де господар ділиться найкращим, що він знає і любить, підбором вина з його рук, з його погрібця. І обов’язково повний бокал, двісті грам. А краще – два!

 

Comments

comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *