Діти і розлучення

Сьогодні працювали зі студентами над особливостями роботи з дітьми, батьки яких розлучені. Майбутні, навіть не психологи, а вихователі в дитячому садочку. Вони повинні вміти побачити незвичну або нехарактерну для цієі дитини поведінку, розпізнати проблему і у ігровій формі допомогти стабілізуватися. Обговорення було дуже глибоким і емоційним, для декого це була своя особиста проблема і вони, як ніхто, знали де помилки. Саме тому, вирішила написали основні небезпеки і рекомендації.
Сьогодні в Україні велика кількість розлучень. Хоча, власне, це проблема не лише нашої країни. Інститут сім’ї руйнується у всій Європі. Навіть, економічно і соціально благополучні країни страждають від цієі проблеми. Україна – не вийняток, хоча з нашими кризами у всіх сферах життя, це й не дивно.
Звичайно, дорослі люди є дорослі. Хтось краще, хтось гірше, але вони з цим справляються. Найбільш незахищеними – залишаються діти. Це найболючіше і найтравматичніше для них.
1. З дітьми треба говорити чесно і пояснювати, що відбувається. У розлученні батьків діти несвідомо звинувачують себе. Або й свідомо. Отримав погану оцінку, погано себе поводив, некрасива, не найкраща тощо і батько (мама) тому не хоче з нами жити. Дитина має знати, що її так само люблять обоє, вона ім обом потрібна і вони завжди поряд, хоч і не разом.
2. При дитині не можна сваритися, з’ясовувати стосунки. Дитина починає боятися, з’являється страх, тривога, напруга, все це призводить до неврозів.
3. Не можна казати дитині, що ви розлюбили один одного або не любили взагалі. У першому випадку, дитина починає боятися: раз любов зникає, то вона зникне і до неї. Може починати годити і постійно намагатися “заслужити” любов. І так все життя, навіть, потім у дорослому віці. У другому випадку – усвідомлення того, що вона народилася не в любові, що її не хотіли, що вона не потрібна. У будь-якому випадку, це травма. Наслідки можуть бути дуже непередбачувані і складні.
4. При дитині не можна говорити погано про когось із її батьків. Мама може часто “відкривати ” дитині очі на те, який у неї невдаха-батько (або навпаки: батько про маму) і налаштовувати дитину один проти одного. Можна ненавидіти один одного скільки завгодно, дитина цього знати не повинна. Вона любить обох. Це найрідніші, найближчі, найдорожчі люди в її житті. Не травмуйте свою дитину своїми руками. Не маніпулюйте нею. Дорослі проблеми мають вирішуватися лише дорослими, для дитини мають бути обоє батьків надійними.
5. Не можна використовувати свою дитину як “жилетку” для своїх проблем і сліз. Не можна зміщувати ролі і акценти. Дорослі емоції це великий тягар для маленької дитини, вона має вчитися поступово. Маленька дитина має долати маленькі проблеми, інакше вона зламається.
6. Навіть після розлучення, батькам бажано гуляти з дитиною разом, щоб вона бачила модель сім’ї, де є мама і тато, їхнє спілкування, їхнє вміння вирішувати проблеми. Дуже велика вірогідність, що вона збудує те, що бачить.
Колись читала одне американське дослідження, де йшлося про те, що щоб підліток адекватно розвивався і впевнено себе почував, йому потрібно мінімум три будинки, де він зможе спокійно відкрити холодильник. Думаю, це стосується не лише підлітків. Чим більше місць у яких дитина почуває себе розслаблено і надійно, тим краще для її психіки, для її нервової системи, для формування її “базової довіри до світу”. Іншими словами, чим більше людей люблять дитину, тим краще для неї. Яким би не було розлучення – залиште місце для любові.

Comments

comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *