Чи варто ділитися щастям?

щастя, соцмережіОстаннім часом, особливо із популяризацією соціальних мереж, постає питання: «Чи варто ділитися з людьми своїм щастям?». Кожен висловлює своє бачення, приміряючи, як завжди, ситуацію на себе, але все дуже індивідуально, як і все в цьому житті. Мені часто згадується казка, яку ми колись читали з сином. Там йшлося про те, що, коли у дівчинки сталося велике щастя, вона розповіла про це своїм трьом друзям і щастя стало втричі більшим, а коли у неї сталося горе і вона розповіла про це знову своїм друзям, то горе стало у три рази меншим. Дуже гарна і життєствердна казка. І так мало би бути. Добре, коли у людини є такі друзі, які її так підтримують у всьому. Проте, якщо підійти до проблеми з суто психологічної точки зору, то варто розуміти, що такі почуття як емпатія, співпереживання притаманні не всім. У силу різних причин: глибиннопсихологічних, соціальних, культурних тощо. І у кожної людини в житті бувають різні періоди. Так, якщо навіть у найкращого друга зараз горе або нещастя то, навряд чи він порадіє вашим успіхам. Він буде просто пригнічений своїми проблемами. Тому, тут має бути взаємовідчуття один одного і вміння тримати баланс.

Варто також розуміти, що багато що залежить від темпераменту людини і акцентуацій її характеру. Якщо людина є екстравертом та ще й з демонстративними, екзальтованими, гіпертимними акцентуаціями характеру, то вона завжди буде жити напоказ. Вона демонструватиме всі свої думки, значні і незначні події свого життя, більше того, вона з усього може зробити шоу. Вона не буде перейматися сильно стосовно того, що розповіла чи виставила фото у соцмережі, вона це продемонструвала, забула і пішла далі. Це її індивідуально-психологічні особливості, з якими вона народилася, живе і буде жити так далі.

Якщо людина меланхолійного типу темпераменту, інтроверт та ще й з тривожними, застрягаючими, дистимними акцентуаціями характеру, то вона постійно хвилюватиметься, матиме глибокі внутрішні переживання, тривожитиметься, що щось обов’язково трапиться погане. І коли вона поділиться з кимось гарною своєю новиною, то відразу ж почне переживати, що щось має статися погане. Така людина створює напругу у просторі навколо себе, і погане, звичайно, трапляється.

Крім того, є люди у яких домінує схильність до містичного мислення. Це постійна віра у забобони, зурочення, навроки, гороскопи, зірки тощо. Якщо у людині переплітаються меланхолійність, інтровертованість, тривожність, застрягання, містичність – вона буде постіно жити у своїх страхах, побоюваннях, тривозі й очікуванні того страшного, що має трапитися.

Якщо підсумувати вищевикладене, що лише частково висвітлює дану проблему, то можна сказати, питання: ділитися чи не ділитися з людьми своїм щастям безпосередньо залежить від сприйняття самих людей;  тих, хто ним ділиться і тих, хто це споглядає.

У житті кожної людини є світлі і чорні смуги – така життєва дихотомія – і це нормально. Є день і ніч, є сум і радість, є щастя і горе, є добро і зло. Без протилежностей не існувало би світу, не існувало би життя. Кожна людина індивідуальна і має свої особливості. Немає поганих типів темпераментів чи поганих характерів, потрібно навчитися сприймати свої особливості і навчитися з ними комфортно для себе жити.

Вчасно

Comments

comments

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *