Знову про кота

Ранок… Сплю, але відчуваю, що дуже ранній ранок. Кіт порпається в лотку, голосно, довго, щоб я почула. Я чую, але вперто сплю. Він порпається у ванній кімнаті, але так голосно, щоб розбудити. Я все чую і розумію, але сплю. Він на дієті і мстить мені за це. Порпається. Я не витримую встаю, дивлюся на годинник 6.00. Я людина, котра любить поспати.
Кіт зачувши шорох, летить кулею, ледь мене не збиваючи (а він може) з криками “Мяу, мяу, мяу” на кухню до миски. Ну, цей його трюк я знаю, але ж вже встала, йду годувати. Потім, у ванну прибирати за ним. Вичистила лоток, думаю, зараз швиденько поміняю пісок і ще досплю. Насипаю пісок, а ця ж сіра нахальна морда, видно прогризла його знизу, все розсипалося у ванну на підлогу. Цього піску мало, йду за іншим мішком, потім за мітлою і совком, все прибираю. Кіт, кинувши миску, прийшов сів біля дверей і водить своїми круглими здоровенними очима за мною, контролює процес. Все прибравши, стою і розумію, що після стількох рухів вже сну не буде. Йду робити чай. У мене вчора спечений лимонний пиріг. Я взгалі то з тістом не дружу, а тут такий прогрес. Хазяйка. Намагаюся підняти собі настрій. Виходжу зі своїм чаєм і пирогом на свій французький балкончик пити чай. Ранок. Прохолодно. Бродять випускники намагаючись зрозуміти котра година і викрикуючи, що “рассвет уже точно был”. Але, прохолодно. Йду в кімнату, беру свій довгий теплий халат, закутуюсь, так краще. Сиджу, п’ю чай, ім пиріг. Кіт зі мною. Кіт любить мій балкон. Зі мною і без мене. Сидимо. Ловимо носами повітря, дивимося як вітер гойдає берези, він ще пташок споглядає. Вже ніби й настрій вирівнюється. Зараз ще ляжу, почитаю книжечку. Потім, проснуться мої хлопці і щось придумаємо. Кіт вже десь дівся. Заходжу з прекрасними думками в кімнату і тут чую…Кіт порпається в лотку! Ну як же ж, там все занадто чисто і пахне не ним. 6.30 ранку. Неділя. Другий день відпустки. І я – людина, котра любить поспати…
Доброго ранку всім і легкого вихідного дня! І не забувайте, що все-таки літо! А літо – проспати не можна, я тепер точно знаю))))
P.S. Кіт не вірить, що о сьомій ранку може бути третя чашка лише чаю)) Перевіряє))

Кошак

Кіт в квартирі і кіт на дачі – це два різні коти. Ну, що в квартирі можна робити? Перелізти з дивана на ліжко і з ліжка на крісло. Посидіти на підвіконні і заздрісно поспостерігати за горобцями. Нудно чекати, поки господарі поприходять додому, понявкати, потертися об ноги і знову вмоститися на дивані. І так по колу.
Інша справа дача. Влітку. Кіт страшно діловий, затребуваний, реалізований. Вдень він таки знову спить. Бо, жара. Навіть може на підлозі, аби прохолодніше. На ніч вій йде надвір. Що він там робить, ніхто не знає. Але, в чотири або п’ять ранку він голосно, без зупину нявкає під дверима. Встаєш, йдеш відчиняти. Він заходить зі страшно діловим виглядом, хвіст догори трубою, гвалт-нявкіт на всю хату, що він – Він – прийшов! Потім, його треба супроводити до миски і почекати поки він поість. Ґвалт-нявкіт цей весь період продовжується, він просто під час іжі, щось емоційно розповідає. Ти можеш нічого не розуміти, але маєш вислухати. Точно, як з чоловіками. Після того, як він закінчив процес прийому їжі, ти можеш бути вільна. Він сам вирішить, де йому спати. Але, ймовірніше за все, прийде до тебе в ліжко, вмоститься поряд і буде царапати кігтями простирадло.
Коли він вперше почав витворяти свої вранішні приходи, я пробувала з ним поговорити. Кажу: “Профік (скорочено від Професор), ти цілу ніч гуляв і ще й скандалиш! Ти маєш тихесенько дочекатися поки ми прокинемося і відчинимо двері, проповзти до миски, поїсти і тихесенько шурнути спати. А ти тут такий ґвалт зчиняєш, це що таке ?”
Він якраз був біля миски, подивився своїми здоровенними круглими очима і страшно по-діловому, бо хвіст трубою, сказав:
– по-перше, я не гуляю і ти сама в цьому винна (у мене дійсно є такий гріх); по-друге, я хіщнік і добитчик (це також правда, бо притягнув горобця, за що отримав щигля по носі, але це суті не змінює, бо таки добитчик); по-третє, я захищаю територію (також правда, тепер жодного чужого кота, та й кицьки, немає на подвір’ї ). Так що я не просто так, я господар!
Ну, От і що ти йому скажеш? Має рацію)
Мовчки встаю о четвертій-п’ятій ранку, чекаю, поки поість і слухаю його емоційні розповіді. Потім йду досипати.
Кажу до нього: “Кошак, давай я тобі кігті обріжу, ну вже все простирадло мені подер. І ліжко он!”
Він лежить поряд, масажує лапами те простирадло, дивиться своїми круглими очима і каже:
– Інна, ну який я буду хіщнік з обрізаними кігтями? Ну, наді мною всі жаби будуть сміятися!
– Тоді не царапай мені постіль!!!
– Не буду, не буду більше!
Скручується калачиком і смачно засипає.
Та, щоранку, коли я прокидаюся у мене знову поцарапана постіль.
Зато, в мене є хіщнік, добитчик і захисник)
От так і в житті, щоб щось отримати одне, треба змиритися та поступитися чимось іншим))
Зате потім – повна ідилія)
#блог_психолога #innalukyanetscomua #безкотаижизньнета #непроспітьліто